Максимальне бажання задрити, навіть в плані їжі їв лише раз. Страшного нічого немає, адже енергії витрачається небагато. Однак бажання закритися і нічого не аналізувати присутнє.
Напевне, слід було розумніше вийти із ситуації, дібрати більше потрібних слів і т.д. Але як людина можу сказати, що складно подібне робити, коли охоплюють емоцї. При чому давно забуті, схоже на те. коли мама за тебе хвилювалася, коли її до сліз довів, щось подібне. Раніше у "відносинах" одразу давав задню і вибачався, щоби зняти вантаж зі своєї душі. Тепер навпаки, намагаюся надто агресивно захищати свою позицію. Цікаво, коли прийде баланс)
Є образа на світ. хоча прекрасно розумію, що в моїх силах було не допустити тої ситуації. Сам типаж образи до болі схожий на ненависть тата до мами. Тільки якщо тато починає кричати, то в мене починають сльози навертатися від вселенської несправедливості. В будь-якому випадку, залишилося зробити правильні висновки і жити далі) Завтра раніше вставати. пора спати, буде більше роботи.