Колись читав про одного героя, який вирішив вести щоденник, щоби записувати думки. Проте на наступний день виявилося, що тих думок у нього не так і багацько)
Оскільки абсолютно не маю на меті писати про що-небудь конкретне, що може бути підв'язане до конкретної дати чи місця, щоденник перетворюється у щоденний челендж на кшталт "Як я провів літо", твір на одну сторінку.
Насправді відчуваю стабілізацію морального стану, підвищення енергії, ба навіть є можливості нарешті позакривати недороблені задачі минулого.
Скільки пам'ятаю себе в інституті, в мене було бажання писати, яке розбивалося об перфекціонізм - необхідність писати пишномовно(переклав в Гуглі слово "выспренно") та відсутність бажання занурюватися у достатньо складні лексичні нетрі. Напевне, дорослішати - то означає вчитися пробачати себе за неідеальність та відноситися до всього простіше. Принаймні, у моєму випадку.
На разі ж, дані дописи будуть перетворюватися у суто практичне завдання щодо розвитку власного мозку, як в плані українськї мови, так і в цілому побудови власних думок. Думаю, з наступного дня буду обирати собі тему для невеликих публіцистичних постів і шукати коментарі) Хай писати не було моїм улюбленим заняттям, проте доносити власну "мудрість" бажання є)
В будь-якому випадку, сьогоднішнє завдання важаю виконаним, слід іти спати, адже через нічні щоденники сон відкладається на 2 години від норми, що сильно знижує працездатність і настрій вдень.
Добраніч. І залишу тут афоризм власного приготування - знання - сила, незнання - спокій)